nmiyushk: (Default)
Замовили шафу-купе в коридор. Молодий хлопчина її грамотно спроектував і сьогодні змонтував. Розговорились. Виявилося - кандидат наук, дисертацію захистив, щоб потішити батька - професора і завідувача кафедри. Роботу змінювати не збирається, бо заробляє в рази більше за батька. От і робіть висновки.
nmiyushk: (автотуризм)
Як добре відірватися від повсякденної рутини і побачити вкотре улюблені місця. Природа ожила і зараз у Свіржі дуже гарно. Здається от-от виростуть крила і ти полетиш:

Svirzh castle #Svirzh #castle #Свірж #замок
Read more... )
nmiyushk: (я)
Ви вже розібрали свої ялинки, чи ще ні? Ми сьогодні розібрали.
І щоб попрощатися з новорічною тематикою, покажу Вам кілька львівських красунь, які не потрапили у попередні дописи.

Ялинка у ТРЦ King Cross Leopolis:


Read more... )
nmiyushk: (я загадкова)
Зима у нас цього року красива і справжня. А її подарунок - білий пухнастий килим - робить місто дивовижним.
Покажу Вам трохи зимового Львова від фотографа Олега Бабенчука:



Read more... )
nmiyushk: (я)
Зимовий Львів схожий на казку. Коли опиняєшся в засніженому центрі, настрій стає святковим-святковим. І хочеться ним поділитися:
nmiyushk: (Default)
На днях взнала, що один хороший львівський лікар - хірург від Бога - виїхав на ПМЖ з сім'єю у Францію. Він давно хотів це зробити, багато років по кілька тижнів оперував у французьких клініках, але залишався тут і робив те, що вважалося його колегами неможливим. І от Україна втратила ще одного прекрасного спеціаліста. Це логічно при такій оплаті праці й такому навантаженні. Навіщо нам лікарі? Головне, що прокурорам і суддям дали достойну заробітну плату. Мене злить ситуація, що склалася, але попри те, я рада, що цьому хірургу вдалося реалізувати свою мрію й вирватися у більш сприятливу для нього країну.
nmiyushk: (я)
Вчора на фразу: "Лягай швиденько спати, тобі завтра в школу" син відповів запитанням: "Чого туди йти? Що там робити?". Мій мозок гомосовєтікуса тут же видав фразу, яку я відразу й озвучила: "Вчитися".
І от син заснув, а я сиділа та думала, що нам, як нації, пороблено. Ми звикли жити за правилом "ордунг і дисципліна" і не готові від нього відмовитися. Розвиток особистості, любов до справи, якою займаєшся, це все добре, але на першому місці обов'язок. Вчитися й працювати потрібно тому, що це твій обов'язок, а позитивна мотивація не для нас.
Скількох батьків з нашого класу я перепитала, жодна дитина не хоче ходити до школи. Виходить ми вже з шести років починаємо формувати нещасливу особистість. Чому? Чому в нас так не люблять майбутнє покоління? Чому у френдеси з Іспанії я читаю, що діти в школу біжать, що їм там цікаво і не бачу такого у жодної френдеси з України? Чи є хоч одна щаслива українська дитина, яка любить ходити в школу? Дуже би хотіла почути, що є. Бо в мене син наскільки любить заняття на гуртках, настільки не любить заняття в школі.
Дуже цікаво почитати про навчання в Америці, Європі. Що є доброго, і що не подобається батькам там.
nmiyushk: (я)
Більше місяця тому біля нас відкрили амбулаторію сімейної медицинм. Я так тішилася, що недалеко від дому. Наразі оця близькість єдиний плюс. Ідея хороша: один і той же лікар працює з усіма членами сім'ї, тобто він знає про ваші слабкі місця все і це дозволяє підбирати йому адекватне лікування.
А от реалізація ... Амбулаторія обслуговує 19000 мешканців. Туди з поліклінік перевели педіатрів і терапевтів аж 8 чоловік і гордо назвали їх сімейними лікарями. З них працює лише половина (тобто двоє до обіду, двоє - після), решту - хто де: курси, лікарняний, декретна відпустка. Масштаб черг під кабінетами вражаючий. Діти вперемішку зі старшими, всі не здорові і всі один одного заражають. А на додаток окрема черга з тих, кому можна проходити без черги (наприклад, з грудними дітьми на плановий огляд), Я нічого не маю проти того, щоб пропускати мацьоп, але краще би для них зробили окремий день чи окремі години.
Сьогоднішня історія )
nmiyushk: (я загадкова)
Потрапили на закриття фестивалю "Етновир", а саме на марш-парад учасників центром Львова. Було цікаво подивитись на національне вбрання, послухати етномузику. У фестивалі участь приймало небагато країн: Україна, Польща, Сербія, Чехія та Індія
Спочатку учасники собі вільно стояли групками, чекаючи на команду формувати колону, а я скористалася цим, щоб їх пофотографувати.

Найколоритніші костюми, як на мене, у індусів:


Read more... )
nmiyushk: (я)
Так називається база, на якій ми вдруге відпочиваємо. Я вже писала про неї: http://nmiyushk.livejournal.com/160767.html
Весь позитив залишився й навіть додався новий:
- гарні номери після ремонту у корпусі з покращеними умовами;
- після встановлення бойлеру, тепла вода була в наявності цілодобово (правда, в часи пік, коли люди повертались з пляжу, її все ж не вистачало на всіх бажаючих);
- три подушки цього разу були синтепонові, лише додаткова четверта - з пір'ям, яке вилітало;
- на вулиці з'явилися крани, можна було обмити ноги й не нести пісок в номер.
З негативу:
- Проблема поселення чотирьох людей у номер з трьома ліжками так і не вирішилася. Цього разу ми зсунули два ліжка докупи і я з дітьми спала поперек. Поки ріст дозволяє, це ще терпимо.
- У сильну спеку в номері знаходитись просто неможливо. Почуваєшся, як у сауні. Щось треба з цим робити - ставити кондиціонери чи хоча б вентилятори.
- Під центральними сходами, по яких постійно ходять люди до моря та з моря, є кубло гадюк. Ми самі бачили невелику, сусіди - велику. Змії нікого не покусали, при появі людей ховались у щілини, але все одно якось не по собі.
- Під покриттям на даху поселилися кажани. Вони вилітали на полювання кожного вечора й виїдали комарів. Ми сиділи в цей час на балконі й спостерігали за ними, але було трохи страшно, щоб вони не залетіли на балкон.
З харчуванням окрема пісня. Наче й доброго багато було: кожного дня риба, фрукти, кисломолочні продукти, але суха гречка чи пшенична каша - це жесть, бо ти ще її якось в себе запхаєш, а от в дітей - ніяк.
Забезпечення дозвілля дітей погане. Є дитячий майданчик, на ньому дві гірки (ржаві), дві гойдалки та дві гопалки. Є спортивний клуб, у якому багато тенісних ракеток і жодного м'ячика, один-єдиний комплект шашок і залишки від комплекту шахів.
nmiyushk: (я)
Виявляється в Україні була дуже цікава традиція, яка тепер забута.

Originally posted by [livejournal.com profile] ne_znaiko at 12 липня - свято Брикси

Фото женщина доминирует над девушкой На початку липня, коли з'являлись дні, вільні від землеробських робіт, в українських містах і селах влаштовували брикси. У цей день всемогутня господиня дому перекладала остогидлу за рік домашню роботу на свого благовірного. Чоловік, за вказівкою дружини, повинен був виконувати все: шити, прати, готувати, доглядати дітей, годувати усю хрюкаючу і мукаючу живність. Та це лишень вдома! А на вулицю бідним чоловікам краще вже було не показуватись. Там жінки відігрувались за все. Запрягали замість коней кількох чоловіків, на воза всідалась “дорідна” молодиця і, поганяючи батогом, мчала вулицями. І добре, якщо в руках був батіг. А якщо їй прийде в голову підганяти “трійку” віником або стертою мітлою-деркачем? Стиду не оберешся! Звісно ж, наїзницю супроводжувала превесела компанія подруг. Якщо зустрічали порядного сім’янина, який поважав дружину, піклувався про дітей, добре ставився до тещі, – підносили чарку наливки. А якщо ж на очі потрапляв нещасний, що полюбляв хильнути оковитої або ж заглянути до чужої жінки, – краще б йому на світ Божий не показуватись: з насмішками супроводжуватимуть центральними вулицями. По плечах, спині й тому, що нижче спини, так відмітить батогом або палкою, що до других віників запам’ятає. Тому ті, хто відчував за собою грішок, старались пересидіти негоду вдома.
Read more... )

nmiyushk: (я)
Зараз тут буде багато зради. Але мене це зачепило дуже, тому потерпіть.
Зустрів чоловік знайому, почали говорити про те, про се, про дітей. І чоловік під враженням від "Маленької Скандинавії", почав про неї розказувати. А знайома з гордістю розповіла, що вона там була і їй вдалося пройти безкоштовно. Було багато людей, черги до каси і на вхід, хтось виходив і дав їй свій квиток. Вона по ньому пройшла, а коли виходила, ще комусь передала. Та-дам. От як з таким менталітетом людей, можна успішно провадити бізнес, я не знаю. Власникам "Скандинавії" можу лише порадити надривати квиточки на вході чи штампи ставити.
А любителям халяви просто поясню, чому в кінцевому результаті вони обкрадають самі себе. Ви не заплатили за вхід, тобто зменшили дохд підприємства. Відповідно підприємство заплатить менший податок. Значить менше коштів піде в бюджет країни. Коштів з бюджету знову не буде вистарчати на всі потреби. ВВП так і залишеться на низькому рівні. А від ВВП на душу населення напряму залежить рівень заробітньої плати.
Read more... )
nmiyushk: (я)
Щоб відволіктись від сумних новин і завдяки стимуляції від [livejournal.com profile] olgakomar1974, я занурююсь у минулорічні спогади та дописую останній пост про відпочинок на морі.
Поїздка в Одесу відбулася дуже спонтанно. Ми прокинулися і зрозуміли, що для купання холоднувато. Діти хотіли подивитися порт і ми недовго думаючи поїхали в Южне. А там вже виявилося, що в порт доступу нема. І ми поїхали в Одесу. До речі, парадокс, отака їзда з пересадками в два рази дешевше обходиться, ніж їхати в Одесу напряму з Коблеве. Але часу забирає в рази більше. А взагалі я співчуваю одеситам через страшенні корки, які, мабуть, наплив туристів і створює. На жаль, у нас навіть карти не було з собою, так хоч би швидше вийшли, а то доїхали аж до Привозу.
Але це все дрібниці. Карту ми придбали і почимчикували на Приморський бульвар.

І ось перше прекрасне - Археологічний музей з шикарними клумбами та скульптурною групою Лаокоон і його сини:


Read more... )
Частина 1. Пост з фото
Частина 2. Пригоди у потязі
Частина 3. Коблеве. База "Політехнік-3"
Частина 4. Поїздка на о.Березань

Сумно

Jun. 29th, 2016 07:19 pm
nmiyushk: (Default)
Новини сьогодні вибили мене з колії. Так боляче й не зрозуміло чоиу. Чому люди не хочуть радіти життю, чому вибирають теракти, страждання для інших? Сьогодні стамбульський аеропорт, а завтра? Що чекати від завтрашнього дня? Світ живе у страсі, а міг би жити в любові.
А загибель Василя Сліпака взагалі не вкладається в голові. Такий талант! Він мав жити, а не вмирати.

nmiyushk: (я)
#квіти #flowers
На вулиці дощ, ми нікуди не поспішаємо, діти зайнялись творчістю, а у мене з'явився час для себе і для ЖЖ.
Покажу свої квіточки: ірис тв дзвіночки ми привезли від мами, ромашки подарував чоловік.
Коло ірису є Настіна жива відкритка, ми її спочатку прикрашали: робили замок об'ємним та додавали фей, а тепер вирощуємо домашню клумбу. Насті цікаво, кожен день заглядає, що там робиться.

Read more... )
nmiyushk: (автотуризм)
Закінчується міні-відпустка у чоловіка, а машинка відправляється в гараж. Всі ці дні вона стояла на стоянці біля дому, бо ми багацько їздили. Двічі дача, один раз с.Сопошин, цвинтар на Сихові, замок у Старому Селі, двічі м.Перемишляни. Сьогодні чоловік навіть наважився вперше обігнати, тобто за кермом він вже почуває себе досить впевнено.
І відпочивали, і працювали. Скошена трава на дачі і в селі, все це відзначено шашликом, отримані приємні враження від мандрівок  і позитив від проведеного часу з рідними.
Сьогодні було заплановано заїзд у Свірзький замок, але діти щось розкашлялися і захандрили, чоловік теж, то відклали до кращих часів. Зате трошки погуляли в Перемишлянах і я мала можливість порівняти побачене зі спогадами дитинства.
З'явився новий пам'ятник - о.Омеляну Ковчу, блаженному священномученику - дуже світлій людині. З 1922 року він був парохом греко-католицької громади в м. Перемишляни, багато зусиль докладав саме на ниві культури: сприяв створенню гуртків, хорів, студенських організацій.
Не сприймав національну ворожнечу. Коли з приходом радянської влади, українці пограбували польські родини, отець засудив їх дії й попросив повернути награбоване. Що вони і зробили.
За часів німецької окупації рятував євреїв, як тільки міг. Багатьох за бажанням хрестив та видавав метрики про хрещення. Звернувся з листом до Гітлера, в якому засудив масові страти євреїв та просив дозволу відвідувати їх у гетто.

Read more... )
nmiyushk: (автотуризм)
Наше сімейство може похвалитися новою віхою - ми стали автотуристами. А об'єктом подорожі було обрано замок в Старому Селі, що знаходиться досить недалеко від Львова (приблизно 15 км від міської межі).

Основні факти про замок:
1) найбільший на Львівщині - площа 2 га;
2) належав князям Острозьким;
3) побудований у 1584-1589 роках, відновлювався у 1642 та 1654 роках;
4) у будівництві приймав участь відомий архітектор італійського походження Амвросій Прихильний;
5) п'ятикутної форми;
6) мури заввишки 8 м, у деяких місцях - 14-16 м;
7) напівзрунований, територія розчищена.



Read more... )

nmiyushk: (я)
Скільки би разів не ходив у центр, він тебе завжди потішить чимось новим.

Он скільки байків стоїть собі чемненько біля стін Гарнізонного храму Петра і Павла:


Read more... )
nmiyushk: (я)
Надумались ми ввечері подивитись на свій улюблений фонтан на проспекті Чорновола і надибали новий фірмовий магазин "Рошен". Діти прилипли до вітрини і довго відмовлялися йти додому.
А у вітрині була інсталяція виробництва карамелі. Така собі рухома міні-лінія. Рідина змішується, вагончик з карамеллю їдить, запаковані в коробки цукерки рухаються як на конвеєрі:



Read more... )

Profile

nmiyushk: (Default)
nmiyushk

June 2017

S M T W T F S
    1 23
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 12:42 am
Powered by Dreamwidth Studios