nmiyushk: (я)
Вчора на фразу: "Лягай швиденько спати, тобі завтра в школу" син відповів запитанням: "Чого туди йти? Що там робити?". Мій мозок гомосовєтікуса тут же видав фразу, яку я відразу й озвучила: "Вчитися".
І от син заснув, а я сиділа та думала, що нам, як нації, пороблено. Ми звикли жити за правилом "ордунг і дисципліна" і не готові від нього відмовитися. Розвиток особистості, любов до справи, якою займаєшся, це все добре, але на першому місці обов'язок. Вчитися й працювати потрібно тому, що це твій обов'язок, а позитивна мотивація не для нас.
Скількох батьків з нашого класу я перепитала, жодна дитина не хоче ходити до школи. Виходить ми вже з шести років починаємо формувати нещасливу особистість. Чому? Чому в нас так не люблять майбутнє покоління? Чому у френдеси з Іспанії я читаю, що діти в школу біжать, що їм там цікаво і не бачу такого у жодної френдеси з України? Чи є хоч одна щаслива українська дитина, яка любить ходити в школу? Дуже би хотіла почути, що є. Бо в мене син наскільки любить заняття на гуртках, настільки не любить заняття в школі.
Дуже цікаво почитати про навчання в Америці, Європі. Що є доброго, і що не подобається батькам там.
nmiyushk: (я)
Іноді й з соцмереж буває користь. Якби не Фейсбук, навряд чи оповідання Констянтина Паустовського "Телеграма" потрапило би мені коли-небудь на очі. А так воно лягло під настрій, я поплакала і всі проблеми перестали здаватися такими страшними, як до того.
Read more... )
nmiyushk: (Я і Україна)
Дивуюся з того, що відбувається у державі, зокрема цікавить питання з субсидіями. У нас дві сусідки мали велику заборгованість за комунальні послуги, навіть повістки їм з суду приходили. А тепер завдяки субсидіям вони ще й у профіциті.
Read more... )
nmiyushk: (Я)
Все, що зараз напишу, є моєю особистою точкою зору, яку не збираюсь міняти, тому нема сенсу мене в чомусь переконувати, хоча я не проти вислухати інші думки. Можливо, я інтроверт, можливо біла ворона, називайте, як хочете, мені все рівно.
В ці дні зрозуміла, що в наших краях жорстокішої традиції, ніж  поховання, не зустрічала. Можливо, коли ти знаходишся з іншої сторони барикад, то все сприймається не так. Але, коли ти знаходишся зі сторони родичів, то тобі доведеться скласти іспит на стійкість духу. Кожен, хто приходить, підходить до родини і починає зі слів: "Співчуваю". І з цим я би ще змирилася, але людям конче треба довести рідних до сліз і вони в енний раз задають питання: "Як же так сталося? Чому?". І в енний раз доводиться розповідати як і чому. Але і цього не вистарчає людям. Тому вони роблять контрольний вистріл і питаються: "І що не можна було нічого зробити?" Думаю, про емоції, які викликає в рідних такого роду питання, писати не треба.
А ці ритуали. Мама мія! Треба лише так і не інакше, відступити не можна ні на йоту, а то не зрозують, осудять і взагалі нема що пояснювати, так треба і крапка.
Ще у мене з'явилося кілька запитань до служителів церкви, але про це писати не стану, хай живуть.
Отже, після пережитого, на повному серйозі висловила чоловіку свою останню волю: "Я всього цього не хочу. Прошу мене кремувати, а прах розвіяти" (є в мене одне дуже любиме місце, але де не скажу, принаймі в цьому пості, а то там раптом посеред природи охорону виставлять і заборонять з підозрілими урнами гуляти і щось з них висипати). Чоловік пробував віджартовуватись, що нема у Львові крематорію, але я сказала, що звозити тіло в Київ все рівно дешевше обійдеться, ніж організувати традиційне поховання. Він так обережно сказав, що родичі не зрозуміють, я відповіла, що маю право вибирати, як мене поховають. Потім було, що погляди у мене занадто прогресивні, як для нашої країни, а наостанок чоловік сумно пожартував, що йому доведеться тепер померти першим, лиш би не робити те, що я попросила.
Для всіх, хто зараз скаже, що рідним не буде куди прийти квіточки положити, викладу своє бачення: несіть квіти живим, поки вони можуть ними помилуватись, даруйте свій час, свою увагу живим, а пам'ять про дорогих людей, які померли, тримайте у своєму серці, думках, молитвах, для цього не обов'язково ходити на цвинтар.
Хто мені зараз закине, що кремація суперечить церковній традиції, я відповім, що суперечності не бачу. В Євангелії сказано: "тіло з пороху вийшло, в прах і повернеться". Кремація лише пришвидшує процес, чому би нею не скористатися.
Такі в мене думки. А що Ви думаєте з цього приводу?
nmiyushk: (Я)
Чоловік каже, що я - зовсім не матеріаліст. Але тим не менше, в мене часто бувають матеріальні бажання. Наприклад, я мрію про особняк з подвір'ям, де дітки будуть в теплу погоду проводити дуже багато часу на вулиці. Або про дачу таку, щоб можна було переселитися на літо і знову ж таки проводити більшу частину часу на вулиці. А потім поїдемо так, як вчора, на озеро чи в ліс і я відразу думаю: "Яка краса! І все це для тебе, для твоєї сім'ї доступне. Тільки приїдь. А сядеш в тому особняку чи на дачі і вже нічого, крім них, не побачиш, не відкриєш для себе". Ми всі насправді дуже багаті, тільки не вміємо цього помічати.

nmiyushk: (Я)
В моїй сім'ї воювали і батько тата і вітчим мами.
Батько тата - українець з Яворівщини. Ніколи про війну не згадував, не одягав свої нагороди, не ходив на паради. Він був трудягою, працював у лісгоспі, після роботи мав важкий і небезпечний підробіток - крив дахи людям. Крім того ще була господарка, город, бджоли. Поставив на ноги трьох дітей, сам утримував родину (бабуся була домогосподаркою), ще й біднішим родичам допомагав. Усі односельці його поважали.
Вітчим мами - росіянин з Сибіру. Пишається тим, що воював, нагородами, кожного року ходить на парад. Всіх оточуючих називає неробами і бандерами, не поважає людей містечка, в якому живе (а ці святі люди на нього, як не дивно, не тримають зла, ще й допомогти стараються). За все життя жодного українського слова не сказав, вдає, що української не розуміє. В мами спогади з дитинства ще ті: то вона боса в одній нічнушці втікає по снігу до своєї подруги від п'яного вітчима, який бігає за всіма з сокирою, то плаче напередодні Нового року над перекинутою ним ялинкою і розбитими іграшками і т.п.; багато тих спогадів про п'яні дебоші. Роботу собі завжди знаходив відповідну, наприклад, на спиртзаводі. Одного разу кореспонденту газети сказав, що має орден Героя Радянського Союзу. Той не перевірив, опублікував. Коли виявилася правда, втратив роботу.
І от можете кидати в мене камінням, але ставлення батька тата до війни для мене ближче. Війна - це горе, біль, страх. Про неї потрібно пам'ятати, поважати тих людей, які віддали своє життя заради миру. Людина, яка пережила цей жах, в першу чергу повинна хотіти, щоб він не повторився. І починати творити мир вона має зі ставлення до оточуючих, з будування стосунків на взаємоповазі.
Вічна пам'ять загиблим у всіх війнах і у всі часи! Нехай мудрість не полишає живих!

На русском )
nmiyushk: (Україна)
Скільки болю, скільки несправедливості ми вже пережили за ці п'ять місяців. І те, скільки толерантності при цьому проявили українці, викликає і гордість, і розпач одночасно. Зате я як ніколи чітко усвідомила, що дуже люблю свою країну і хочу жити в Україні, а не де-небудь інде. Люди, котрі хочуть жити в Росії, майте совість, їдьте жити в Росію, а не тягніть її до нас.
Тролити нема сенсу, коментарі до цього запису модеруються вручну.

Сколько боли, сколько несправедливости мы уже пережили за этих пять месяцев. И то, сколько толерантности проявили украинцы, вызывает и гордость, и отчаяние одновременно. Зато я как никогда четко осознала, что очень люблю свою страну и хочу жить в Украине, а не где-нибудь в другом месте. Люди, которые хотят жить в России, имейте совесть, езжайте жить в Россию, а не тяните ее к нам.
Троллить нет смысла, комментарии к этой записи модерируются вручную.
nmiyushk: (Я)
Случилось у меня на днях сразу несколько ситуаций, по которым мне очень важно услышать Ваше мнение:

1. Ненависть к людям другой национальности )

2. Распивание пива с горла бутылок на детской площадке )

3. Давать ли в долг пьющим соседям? )

4. Девочка должна всегда быть в платьице и с бантиками? )

5. Как переживают дети разлуку в два дня? )

Из-за первой ситуации комментарии не от друзей буду модерировать вручную, а то тролли набегут, будут нервы портить мне и Вам.
В субботу и воскресенье у меня не будет доступа к Интернету. Не сердитесь, что пропадаю, всех люблю, всех рада видеть у себя в журнале.
nmiyushk: (Саша)
(без названия)Моему ласковому нежному котенку, моему любознательному мальчику сегодня 4 года. Я его очень-очень люблю.
Вспоминаю, как мы с мужем хотели детей, как не могла забеременеть 2,5 года, консультации врачей, надежды и разочарования. Тот день, когда я увидела 2 полоски, то чувство радости и счастья, которое невозможно описать и которое сынишка дарит изо дня в день.
А теперь вот над нами висит страшное слово война. Если бы я могла знать об этом, я бы не родила детей, не пускала их в этом мир несправедливости, лжи и права сильного делать, что ему вздумается.
Единственное, что я сейчас желаю для своих и не своих детей - это мира, не видеть беды, не знать голода.
Господи! Пожалуйста, не допусти войны!
nmiyushk: (Україна)
Когда я училась в начальных классах, никак не могла постигнуть смысл этой пословицы. То есть буквальный смысл я понимала, но то, о чем в ней говорится мне казалось нереальным, пережитком прошлых времен.
Прошлое и настоящее )

Я хочу, чтобы больше никому не было страшно в Украине. Чтобы мы жили в мире, достойно  и строили государство, которым можно гордится. И чтобы мои дети воспринимали поговорку "от тюрьмы и от сумы не зарекайся" как исторический пережиток.
nmiyushk: (усмішка)

Профессор истории, объясняя студентам, как меняется идеал красоты  со временем, привел следующий пример:
- Мисс Америка-1921 была метр шестьдесят ростом и весила семьдесят три килограмма. Как вы думаете, победила бы она сегодня на конкурсе  красоты?
- Вряд ли, – сказал один из студентов, – слишком уж она старая.

Идеалы красоты меняются все время. Я думаю, что если женщина ощущает себя красивой, то так ее и будут воспринимать окружающие.
А как думаете Вы?


Нет некрасивых женщин, есть женщины не знающие что они красивые. (Вивьен Ли)










Margaret Gorman, the first Miss America, 1921.
nmiyushk: (Україна)
Обращение к европейским гражданам украинского писателя Юрия Андруховича

Оригинал взят у [livejournal.com profile] x_oksana в Обращение к европейским гражданам украинского писателя Юрия Андруховича.

Дорогие друзья, и прежде всего зарубежные журналисты и редакторы, в эти дни я получаю от вас очень много вопросов с просьбами описать текущую ситуацию в Киеве и в Украине в целом, выразить свою оценку происходящего, и сформулировать видение хотя бы ближайшего будущего.

Поскольку я просто физически не смогу написать отдельно для каждого из ваших журналов обширную аналитическую статью, я решил подготовить этот краткое обращение, в которым каждый из вас может пользоваться в зависимости от своих потребностей. Важные вещи, о которых я хочу вам сказать, таковы.

Read more... )
nmiyushk: (Україна)
У меня сейчас очень тяжело на душе. И писать ни о чем приятном просто не получается. Все мысли там, в Киеве. Они очень схожи с тем, что написано ниже

Оригинал взят у [livejournal.com profile] innaell в Хочу проснуться от кошмара
Последние дни, как в ужасном сне...
Read more... )
nmiyushk: (Україна)
Я человек очень далекий от политики. у меня друзья из разных стран, всех их я очень уважаю и не хотела бы. чтобы в моем блоге велись дебаты о политической ситуации в Украине. Но все же мне очень хочется найти ответ с чисто людской точки зрения на три вопроса, которые мучают меня последнее время:
1. Как назвать человека, который считает, что его должность стоит того, чтобы мирных людей избивали. стреляли в них и убивали?
2. Как может человек спокойно ходить по Земле, зная что из-за его амбиций в мирное время больше тысячи людей ранено и как минимум трое убито?
3. Неужели после всего найдется кто-то, кто сможет пожать такому человеку руку и о чем-то говорить с ним?
nmiyushk: (Я)
А ведь она и впрямь работает. Что будем делать, друзья?

Оригинал взят у [livejournal.com profile] zuhel в Технология уничтожения
Всё прогрессивное человечество, как нам говорят, абсолютно естественным образом приняло геев, их субкультуру, их право заключать браки, усыновлять детей и пропагандировать свою сексуальную ориентацию в школах и детских садах. Нам говорят, что всё это — естественный ход вещей.

Нам лгут.

Ложь о естественном ходе вещей опроверг американский социолог Джозеф Овертон, описавший технологию изменение отношения общества к некогда принципиальным для этого общества вопросам.

Прочитайте это описание и станет понятно, как легализуют гомосексуализм и однополые браки. Станет совершенно очевидно, что работа по легализации педофилии и инцеста будет завершена в Европе уже в ближайшие годы. Как и детская эвтаназия, кстати.

Что ещё можно вытащить оттуда в наш мир, используя технологию, описанную Овертоном?

Она работает безотказно.

КАК ИМЕННО? )
nmiyushk: (Я)
Как важна похвала для детей! Как важно им чувствовать свою значимость!
1Можно тысячу раз объяснять, что в комнате надо убираться, что на улице не надо убегать и т.п., ругаться, сердится, отстаивать свое мнение.
А можно сделать, как моя мама, сказать, что ей трудно идти самой, нужна помощь, и вот сынишка уже ведет бабушку за руку и никуда не бежит.
Можно сказать, как я сделала сегодня: «Мне тяжело самой со всем управляться, очень нужна Ваша помощь, соберите пожалуйста бумажки/конструктор/игрушки с пола» и в процессе собирания еще несколько раз похвалить.
Честно, я поняла, какая я глупая. Вот вроде много читаю, все понимаю, а на практике выбираю сложный путь, когда на самом деле все так просто.  Думаю, что постоянно на такой эффект от похвалы и ощущения значимости не надо рассчитывать, но буду теперь стараться работать исключительно такими методами.
А какие у Вас есть секреты в воспитании детей? 
nmiyushk: (Я)
15) "Легенда № 17 "Николая Лебедева. Read more... )
14) "Ярмарка тщеславия" (2004). Read more... )
13) "Вики Кристина Барселона" (2008) Вуди Аллена. Read more... )
12) "Не уходи" (2004) Серджо Кастеллитто с Пенелопой Крус в главной роли.Read more... )
11) "Маленький Николя" (2008). Read more... )
10) "Джули и Джулия"
9) "Инглиш-винглиш".

8) "Мальчик в полосатой пижаме" Read more... )
7) "Жизнь прекрасна" Read more... )
6) "Матч"Read more... )
5) "Убийство в "Восточном экспрессе" (2010) Read more... )
4) "2 дня"Read more... )
3) "Долгая помолвка" (2004) Жан-Пьера Жёне. Read more... )

2) "В диких условиях" (2007) Шона Пенна.Read more... )

1) "Три дня на побег" (2010) Пола Хаггиса. Read more... )

Мысли

Oct. 3rd, 2013 12:26 pm
nmiyushk: (Я)
Только что довольно таки невежливо выпровадила двух старших женщин - Свидетелей Иеговы. Очень меня раздражает их способ доносить свои идеи - ходить по квартирам и навязывать людям свою веру. Я не против разных вероисповеданий. Каждый имеет право верить во что хочет. Я против, чтобы мне без моего согласия что-то навязывали. А еще я против, чтоб в мою квартиру врывались чужие люди. "Мой дом - моя крепость". Я хочу в нем видеть только милых мне людей, которых я сама пригласила.
Мне кажется, что способ доносить свои идеи, который практикуют Свидетели Иеговы вызывает только раздражение в людях и полное неприятие. А Вы что думаете по этому поводу?
nmiyushk: (Я)
Никогда не понимала родителей, делающих из своих детей вундеркиндов. Можете закидать меня камнями, но я считаю, что это - издевательством над ребенком. В сказки "ребенок сам хочет", я не верю, это какие-то дивные амбиции родителей, желание выделиться посредством своего чада.
Сегодня мама мальчика, которому 2 года 10 месяцев, принесла на занятия в развивалку прописи и попросила готовить по ним ребенка. Вот нафига ребенку в неполных три года прописи? Ума не приложу.
Моя подругу наняли репетитором к трехлетней девочке с требованием научить ее читать. Когда ребенок встает с места и пробует переключиться на что-то другое, отец заявляет, что учитель работает неправильно, ибо дитю не интересно. Я подругу спрашиваю, вот научится девочка читать, что дальше будет? Она шутя отвечает: "Наверное, энциклопедии изучать будет". У трехлетнего ребенка каждый день по три учителя. Когда он играет, гуляет, отдыхает? Непонятно.
Один мальчик в 12 лет читал "Капитал" Карла Маркса. Его родители этим очень гордились. Сейчас это сорокалетний дяденька, который ходит в коротеньких штанишках (аки ребенок) и не может найти себе нормальной работы из-за нездоровой психики.
Еще когда-то сестра рассказывала мне про то, как трудно было прижиться такому вот юному дарованию в лицее и университете, он не находил общего языка со старшими от него однокашниками.
Одним словом, все истории, которые я знаю про вундеркиндов, грустные.  
nmiyushk: (Я)
Дети не выздоровели. Болезнь пошла на новый виток. Температура упала (у Саши колеблется от 36,9 до 37,4, у Насти - от 37 до 37,2). Но у Насти сильный насморк и мокрый кашель, у Саши слабый насморк и сухой кашель. Детская болезнь поставила перед нами очень интересный вопрос. А можно ли нам в сосновый лес, который мы считали панацеей от астмы?И вот почему )
Настя встала после обеденного сна, кашлянет и плачет, видно живот болит от кашля. Так жалко ее.
Включили детям мультфильм "101 далматинец". Сколько Саша задавал вопросов по ходу, видно еще сложно для его восприятия. Все вопросы начинает словом "Зачем?" (как Пиноккио). Муж учит, что надо спрашивать "Почему?", а Саша упорно употребляет "Зачем?"

Profile

nmiyushk: (Default)
nmiyushk

June 2017

S M T W T F S
    1 23
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 06:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios